4 травня 2017

Захмарні технології: шість ІТ-інструментів для розвитку культури

Як технологічні досягнення можуть допомогти креативним індустріям і що стоїть на заваді цифровому прогресу? В середині квітня ці питання об’єднали представників державної сфери та бізнесу на конференції «IT в культурному середовищі України». Проаналізувавши почуте, Platfor.ma розповідає, які зміни чекають на нас у майбутньому.

 

 

 

Візуальне мистецтво, архітектура, мода, музеї, бібліотеки, архіви, видавництва й ЗМІ, реклама, телебачення, кіно, ремесла – кожна сфера креативної економіки сьогодні експериментує з цифровими технологіями. ІТ стає в пригоді під час створення сайтів і перформансів, онлайн-курсів та інсталяцій, віртуальних турів й оцифровування культурної спадщини. У Польщі, наприклад, вже оцифровано два мільйони видань, значну частину з яких можна знайти у відкритому доступі на сайті Polona.

 

В Україні, попри загальний розвиток ІТ-сфери і сильні креативні ідеї, діалог між культурою і технологіями лише починається. Але позитивні кейси вже є. Наприклад, виставка «Музей новин», яка відгриміла в Мистецькому Арсеналі і на якій було сповна використано потенціал інтерактивних технологій та віртуальної реальності. Або показане у сферичному кінотеатрі Atmasfera 360 у Києві всесвітньовідоме повнокупольне шоу Samskara: над створенням візуального ряду на основі картин художника Андроїда Джонса (до речі, ось інтерв'ю з ним) серед інших працювали й аніматори з України. Інший приклад – експортна стратегія країни на найближчі чотири роки, яку нещодавно презентували в Мінекономрозвитку. Серед пріоритетних секторів для розвитку торгівлі – креативні послуги та сфера ІТ.

 

Проте загалом в питанні взаємодії технологій та культури ми поки відстаємо від західних сусідів. Сайти багатьох вітчизняних культурних та освітніх установ сьогодні виглядають так, ніби вони застрягли в минулому, а інформацію й надалі зберігають на дисках і навіть дискетах. До 2005 року в Україні існувала програма збереження й оцифрування бібліотечних фондів, але її було виконано лише на 30%, і нова стратегія з того часу не з’явилася. Практичні рішення, які змінять ситуацію, представили на конференції «IT в культурному середовищі України».

 

 

1. Хмарні технології 

 

Інструменти ІТ, зокрема хмарні технології, можуть популяризувати національну культурну спадщину. Такої думки дотримується Надія Васильєва, голова представництва Microsoft в Україні. Оцифровані книги, картини, орнаменти, старі кіноплівки та іншу інформацію можна розмістити на віддаленому сервері й зробити доступною для будь-якої людини у світі. Це підвищить туристичну привабливість країни, а держава таким чином збереже культурні надбання.

 

Причому в цьому мають бути зацікавлені не тільки держава та компанії, чий хліб – оцифровування, а й креативний бізнес, адже такий контент можна використати творчо. «Якщо ми можемо показати хоча б частину нашої культурної спадщини світу, викласти це у відкритому доступі, то багато організацій будуть зацікавлені надати на це кошти», – переконана Надія Васильєва.

 

 

2. Відкритий доступ до даних 

 

Попри всі переваги ІТ-технологій, українське законодавство обмежує їх використання. Наприклад, на хмарних сервісах не можна зберігати державну інформацію та персональні дані – поняття з досить розмитими межами. З подібною проблемою зіткнулася Ірина Прокопенко, директор Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури і заповідних територій. Не так давно було затверджено план створення електронної бази пам'яток столиці, однак реалізувати його не вдається, адже багато нормативних актів забороняють виставляти у публічний простір інформацію про власників об’єктів. Проблиском надії можуть стати зміни до закону «Про захист персональних даних», обговорення яких зараз триває.

 

 

3. Віртуальна реальність 

 

«В найближчі п’ять-десять років дуже популярною стане спеціальність архітектора віртуальної реальності», – запевняє  Олександр Данко, координатор академічних програм IBM Academic Initiative. Потенціал сучасних технологій можуть використати туристичні агентства, адже інтерактивні проекти приваблюють як реальних, так і віртуальних подорожувальників. Для прикладу, в 2009 році IBM Academic Initiative створила віртуальний тур Забороненим містом в Пекіні, а сьогодні такий формат є невід’ємною частиною контенту музеїв, театрів, готелів і розважальних комплексів. Яскравий приклад – сайт Національного музею природознавства у Вашингтоні.

 

 

4. Оцифровування музеїв 

 

Донедавна музеї в Україні користувалися нормативною базою середини 80-х років, яка була орієнтована виключно на паперові способи мислення та обробки інформації. Як наслідок – зараз понад 95% інформації в музеях зберігається на аналогових носіях. Ми досі не маємо переліку предметів культурної спадщини, які підлягають оцифровуванню. І тільки нещодавно уряд визначив формування реєстрів культурної спадщини загалом як один із пріоритетів в культурній політиці.

 

«Понад 40 музеїв намагаються використовувати інформаційні технології в своєму обліку, однак дуже часто переносять способи паперового мислення на ті продукти, які створюють за допомогою програмістів, – розповідає голова правління "Українського центру розвитку музейної справи" Владислав Піоро. – Вони намагаються буквально перенести паперову документацію в структурну базу даних. Найстрашніше, що компанії, які допомагають створювати такі продукти, не пояснюють ризиків і загроз. Інколи музейники намагаються піти далі, щось запропонувати в інтерпретації цих паперових документацій і породжують проблему структурної несумісності баз даних».

 

З 2016 року Міністерство культури затвердило стандарти для електронного опису музейних предметів. Надзвичайно важливо дотримуватися їх, щоб потім не залежати від певного виробника чи програмного забезпечення. Це дасть можливість музеям, які генерують інформацію, вільно обмінюватися даними та передавати їх у державний реєстр.

 

 

5. Свобода панорами

 

Свобода панорами – це право фотографувати, малювати, знімати на відео будівлі, пам'ятники, мости, інтер'єри станцій метро та інші об'єкти, які знаходяться в публічних місцях, і потім вільно поширювати зображення, не порушуючи при цьому авторських прав. У Великобританії та  Німеччиниі цей принцип поширюється на всі об’єкти, в США – лише на будівлі. В Італії, Франції та Україні свободи панорами немає.

 

«Якщо ви бажаєте з метою поширення, наприклад, для ілюстрування статті у Вікіпедії, сфотографувати або зняти на відео будівлю чи пам'ятник, станцію метро чи меморіальну дошку, вам необхідно отримати на це дозвіл у автора, архітектора або скульптора, – пояснює Юрій Пероганич, генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України та засновник громадської організації "Вікімедіа Україна". – Дозвіл не потрібен, лише якщо автор помер понад 70 років тому – в такому разі твір перебуває в суспільному надбанні. Тобто фотографування більшості радянських будівель чи скульптур і абсолютно всього, створеного за часів незалежності, вимагає дозволу автора. Під цю норму підпадає все – від будівлі Верховної Ради, для фотографування якої потрібен дозвіл спадкоємців архітектора Заболотного, до сільських пам’ятників-меморіалів полеглим у війнах чи жертвам Голодомору».

 

Свобода панорами могла б стати ще одним кроком на шляху до культурного зростання України. Натомість її відсутність знижує туристичний потенціал країни: по-перше, неможливо вільно ділитися фотографіями цікавих місць, а по-друге, без достатньої кількості зображень складно відновити зруйновані об’єкти. Також це стає на заваді створенню фільмів чи сюжетів про сучасну архітектуру та мистецтво.

 

 

6. Вільне поширення творів, створених за кошти держбюджету 

 

Щороку в Україні публікуються десятки енциклопедій та словників, укладених Академією наук та іншими державними організаціями й установами. Однак часто собівартість таких видань висока, а тиражі – настільки малі, що вони  просто не доходять до книгарень. Ці книги осідають в кабінетах науковців та окремих державних бібліотеках. «Якщо видання такого типу не приносять грошей державі, а виконують важливу гуманітарну функцію, то розповсюджувати їх слід вільно й в електронному вигляді. Платники податків і так вже заплатили за їх створення», – вважає Юрій Пероганич. Онлайн-версія одинадцятитомного «Словника української мови» – втілення такого бачення і одна з перших ініціатив, яку можна брати за приклад.

 

 

Що далі?

«Зростання відбувається завдяки інноваціям, інновації є результатом креативного підходу, креативний підхід потребує знань та навичок у сфері культури, – стверджує керівник програми "Культура та креативність" Євросоюзу Тім Вільямс. – Культура та бізнес більше не можуть існувати окремо, інновації потребують об’єднання цих двох сфер». Тому експерти програми сформулювали кілька рекомендацій для виведення культурної спадщини на новий рівень, в тому числі за допомогою ІТ-технологій:

  • варто дозволити культурним установам заробляти своєю діяльністю – наприклад, організувати музейну кав’ярню чи власну лінію сувенірної продукції, а також отримувати й використовувати на свій розсуд кошти спонсорів і приватні пожертвування;
  • культурні установи мають враховувати запити суспільства, а їхні працівники повинні звітувати про виконання річних стратегічних робочих планів;
  • працівники музеїв повинні навчитися працювати з онлайн-інструментами, вести облік й передавати інформацію в електронній формі;
  • обов’язково потрібний зручний в користуванні та перекладений на англійську мову сайт організації, де можна ознайомитись із найновішою інформацією та проглянути онлайн-презентацію установи;
  • необхідна єдина онлайн-база даних, яка б містила інформацію про об’єкти культурної  спадщини, та єдина система статистичних даних, що допомагала б проводити оцінювання музеїв, галерей, театрів та інших культурних установ.


Ці кроки – лише початок. Український креативний сектор уже забезпечує близько 4% ВВП (більше про те, багато це чи мало, можна прочитати тут), але ми можемо більше. Прагнучи економічного зростання, голова громадської спілки PromCom Оксана Мельничук радить орієнтуватися й на інші світові індекси. За більшістю з них Україна пасе задніх. За рівнем щастя ми на 132-у місці з-поміж 155 країн, за рівнем людського розвитку – 84-ті зі 188, за рівнем життя населення – 63-я сходинка зі 133. За рівнем ВВП минулого року Україна виборола 138-е місце серед 189 країн. Надію вселяє індекс креативності: тут ми 43-ті зі 187. І від цього треба відштовхуватися надалі.

 

«Culture matters»  спільна ініціатива Platfor.ma та Проекту ЄС та Східного партнерства «Культура і креативність».


comments powered by Disqus